Мудрість виростає з тихого розуму
Коли розум спокійний, мудрість стає світлою. З розсіяним розумом важко побачити правильний шлях; тільки на твердому розумі може вирости мудрість. Тому практикуючий повинен спочатку заспокоїти розум, культивувати медитативну тишу та підготувати місце, де може залишитися мудрість.
Однак самої мудрості недостатньо. Навіть якщо ми культивували мудрість, якщо ми не ділимося нею, розум стає бідним. Навіть якщо ми маємо багато багатства, без мудрості важко знати, як правильно його використати. Отже, практика має поєднуватися з медитативною тишею, мудрістю та практикою віддачі.
Якщо у нас є багатство, ми ділимося ним. Якщо у нас є мудрість, ми ділимося нею. Розум, який ділиться зі світом тим хорошим, що ми маємо, сам є поведінкою бодхісаттви. Практика не завершується складуванням речей; його значення оживає, коли ми ділимося та висвітлюємо.
Нині тихенько розум плекаймо, мудрість яскраво вирощуй і з ближніми ділись тим, що маємо.
Без медитативної тиші важко виростити світлу мудрість; навіть з мудрістю, без ділення розум бідніє. Практика повинна включати в себе спокійне вдосконалення розуму та віддачу, ділячись мудрістю та ресурсами. Давайте сьогодні практикувати зі спокійним розумом, світлою мудрістю та теплим спілкуванням.
