Розум, який обирає любов замість поваги

Кожен хоче, щоб його любили, і кожен хоче, щоб його поважали. Особливо коли ми віримо, що маємо рацію, або коли ми займаємо відповідальну посаду, може виникнути бажання, щоб інша людина впізнала нас і пішла за нами.

Але коли бажання бути поважаним стає надмірним, у стосунках може легко виникнути невидиме відчуття високого і низького. Коли розум, який каже: «Вони повинні визнати мене, слідувати моїм словам і підняти мене», стає сильнішим, любов не може витікати природним шляхом.

Любов - це розум, який обіймає. Це розум, який намагається зрозуміти навіть недоліки та відмінності іншої людини, а не намагатися пристосувати їх до нашої власної волі. Навпаки, якщо ми надмірно прагнемо лише поваги, між нами та іншою людиною з’являється відчуття дистанції, і стосунки можуть рухатися більше до ієрархії, ніж до тепла.

Звичайно, однієї тільки любові не завжди достатньо. Якщо любов перетікає в прихильність, вона намагається заволодіти іншою людиною. Якщо повага перетікає в прихильність, це може перетворити іншу людину на кумира або створити дистанцію. З цієї причини мудрість і співчуття завжди повинні бути присутніми у стосунках.

Коли є мудрість, любов не стає прихильністю. Коли є співчуття, повага не стає холодною дистанцією. Коли мудрість і співчуття разом, любов стає теплою і прямою, а повага стає глибокою і комфортною.

У стосунках важливо не змушувати іншу людину виконувати нашу власну волю. Це розум, який розуміє і піклується один про одного, рухаючись разом у кращому напрямку.

Давайте сьогодні виховувати в розумі любов і розуміння перед розумом, який хоче, щоб його поважали, і розвиваймо теплі стосунки з мудрістю та співчуттям.