Дійте згідно з умовами, відпускайте без прив'язаності

Усі явища у світі виникають і зникають згідно з умовами. Коли причини та умови сходяться, з'являється результат; коли ці умови розсіюються, змінюється і його форма. Проте, придивившись уважніше, ви побачите, що ні причина, ні умова, ні результат не існують самі по собі як щось стале й незалежне. Вчення називає цю реальність невиникненням і незникненням — принципом того, що в основі своїй ніщо насправді не виникає і не зникає. Не сприймайте це як твердження, що перед вашими очима нічого не змінюється, — натомість погляньте на розум, який чіпляється за думку про якусь сталу, незалежну сутність усередині того, що змінюється.

Коли вщухає розум, який наполягає, що щось необхідно вхопити й утримати, або що втрачене треба нескінченно шукати, значення недіяння стає ближчим. Недіяння не означає нічого не робити. Воно означає діяти відповідно до умов, коли вони виникають, без того, щоб нав'язувати дію через розрізняльне мислення і прив'язаність, і відпускати, коли ці умови минають. Це не вчення про те, щоб уникати необхідних справ чи відвертатися від стосунків.

Так само як хмари приходять і йдуть, не забарвлюючи відкрите небо, думки й почуття теж виникають і минають. Радість і смуток, здобуток і втрата приходять і йдуть без кінця, але вам не потрібно тримати їх за все, чим ви є. Вчення називає те місце, що залишається незабарвленим цим виникненням і зникненням, споконвічно чистим розумом.

Практика — це не створення й здобуття якогось нового, чистого розуму. Це усунення омани й прив'язаності та безпосереднє бачення розуму, який уже споконвічно чистий. Сьогодні докладіть усієї щирості до того, що перед вами, і водночас один раз погляньте на розум, який усе ще намагається втримати результати, що вже минули, наче вони мають скластися по-вашому. Це практика дії згідно з умовами і відпускання без прив'язаності.