Погляд, який сяє на себе і тримає інших

Коли ми дивимося на себе та на інших, легко виявити різні стандарти. Для власних помилок ми вважаємо, що були обставини. Ми вважаємо, що для наших власних недоліків були причини. Але перед помилкою іншої людини ми оцінюємо цю людину як природну нестачу або недбалість. Помітити цю різницю – це початок практики.

Самовиправдання може на мить заспокоїти розум. Але коли повторюється та сама картина, сили висвітлити власну свідомість стають слабшими, і у стосунках з’являються дрібні тріщини. Практика - це не вміння точніше судити інших. Це робота полягає в тому, щоб спочатку подивитися на напрямок нашого власного розуму, перш ніж виникне суд.

Тримати інших не означає просто пропускати кожну помилку повз. Ми можемо говорити те, що потрібно сказати, але ми не фіксуємо недоліки іншої людини як всю її особистість. Ми пам’ятаємо, що ми також є істотами, які можуть породити такий розум. Коли ми додаємо більше роздумів про себе та більше розуміння щодо інших, співчуття перестає бути абстрактним словом. Це стає справжньою силою у відносинах.

У цьому вченні важливо не насильницьке прикрашання розуму чи намагання змінити його відразу. Спочатку ми помічаємо, де зараз застряг наш розум, і звідти вибираємо один крок у більш правильному напрямку. Практика далеко не особлива подія. Воно проявляється у виразах, словах, судженнях і міркуваннях дня.