Практика не додавати розрізнення до однієї думки

Рівне просвітлення і Чудове просвітлення — це назви та щаблі, встановлені для опису глибини практики бодгісаттви. Але з погляду корейського Сеону, у первісному розумі — самій природі будди — немає ні вищого, ні нижчого, ні першого, ні останнього. Слова, що поділяють щаблі практики, є мистецьким засобом (упая) для пояснення пробудження, а не справжніми сходинками у вашому первісному місці.

Найважливіше вчення в сьогоднішньому уривку — «не впадати в другу думку». Це не означає стан повної відсутності думок. Це означає, що саме там, де ви бачите, чуєте, відчуваєте й знаєте, ви одразу не додаєте до цього розрізнення й не тримаєтеся за нього.

Коли ви бачите квітку, ви спочатку просто бачите квітку. Але коли розум одразу додає: «подобається, не подобається, це моє, я хочу цього», народжується друга думка. Так само в момент, коли ви чуєте чиїсь слова, якщо ви продовжуєте додавати тлумачення — «мене проігнорували, як вони посміли» — до простого факту, який ви почули, розрізнення породжує ще більше розрізнення.

Отже, не впадати в другу думку — це не означає усувати думку. Це означає не нашаровувати ще одну думку на думку і не чіплятися за неї. «Не-розум», про який говорять у Сеоні, — це не розум, подібний до дерева чи каменя, що нічого не знає; це розум, який ясно знає все, але не перебуває в цій думці. Це перегукується з вченням про те, щоб породжувати розум, ніде не перебуваючи, — піднімати розум, ніде не закріплюючись.

Навіть думка, яка вимірює: «Чи я зараз на щаблі Рівного просвітлення, чи Чудового?» або «Наскільки я пробудився?», сама може стати другою думкою, що розділяє вас і пробудження на двоє. Коли ви не перебуваєте в назвах і щаблях, не додаєте розрізнення до однієї думки й залишаєтеся просто ясними в баченні й чуванні, там, де ви є, більше немає поділу на двоє.