Принцип практики, засвоєний з осіннього врожаю

Небо високе й ясне, а вітер став прохолодним. Врожай на полях і рисових угіддях — це осінній урожай, плід насіння, посіяного навесні, що витримало літнє сонце, дощ і вітер. Осінній плід не з'являється раптово вже восени — він є результатом того, що насіння, сонячне світло, дощ і вітер, ґрунт та турбота хлібороба діяли разом.

У буддизмі насіння розглядається як причина (因, in), сонячне світло, дощ, вітер і ґрунт — як умови (緣, yeon), а плід, що виникає, коли причина й умови зустрічаються, — як наслідок (果, gwa). Слова, думки та дії, які я здійснюю сьогодні, також стають насінням. Добрі думки, слова та дії стають насінням доброчинної карми, тоді як слова та дії, породжені жадібністю, гнівом та оманою, стають насінням страждання. Карма — це не незмінна доля, а насіння, яке ви саме зараз садите.

Практика — це не бездіяльність; це догляд за полем розуму, постійне пильнування, щоб помічати, яке насіння ви саме зараз садите. Так само як ви виполюєте бур'яни, поливаєте і впускаєте сонячне світло, навіть якщо одна чи дві сесії сидячої медитації або прагнення не дають негайного результату, ви маєте твердо й далі продовжувати практику, доки причина й умови не дозріють.

Власний обіт учителя передати Дхарму, будучи колись посадженим, зустрів незліченних людей та умови і виріс у сьогоднішній урожай. Нести врожай далі — це не спочивати в гордості за плід, а пересадити нове насіння всередині цього плоду для наступного покоління. Ділитися добрим плодом і залишати добре насіння — так тривають умови, обіт і передача Дхарми.