Радійте чужій радості

Коли хтось досягає чогось доброго, серце реагує не в один-єдиний спосіб. Вам хочеться радіти, але водночас може промайнути думка: «А що зробив я?». Сьогоднішнє повчання запрошує вас поглянути на розум, що радіє чужій заслузі й щастю, як своїм власним.

Чотири безмежні стани серця — це любляча доброта, співчуття, співрадість і рівність. Любляча доброта бажає щастя всім істотам. Співчуття бажає звільнення від страждання. Співрадість радіє разом із чужою радістю та заслугою. Рівність дивиться на все однаково, не схиляючись ні до вподобання, ні до відрази. Сьогодні ви уважно розглядаєте співрадість.

Бувають миті, коли чиєсь добро відчувається так, ніби воно применшує вашу частку. Вам не потрібно вдавати, що цього почуття немає, чи силувано зображати добру людину. Спершу помітьте, що виникла думка порівняння. Погляньте також, чи не звужує ваш розум прив'язаність «це маю бути я», «це має стати моїм».

Похвала чужого доброго вчинку не применшує вашого власного. Коли ви щиро долучаєтеся до чиєїсь радості, простір, у якому ви можете відчувати радість, розширюється. Тому теплий відгук у відповідь на чиєсь досягнення сам по собі є практикою. Те, що сьогоднішнє повчання називає співрадістю, — це ставлення, коли ви радієте заслузі, яку створив інший, а не відштовхуєте її як таку, що вас не стосується.

Звісно, таке серце не завжди виникає легко. Замість того щоб звинувачувати себе за заздрість чи відчуття образи, помітьте це почуття і знову оберіть напрямок. Визнайте чужу добру звістку і продовжуйте те маленьке добро, яке можете зробити самі. Що більше ви ділитеся радістю, то більше розум поступово звільняється від межі «лише я».

Якщо сьогодні почуєте чиюсь добру звістку, на мить зупиніться. Це нормально, якщо спершу виникне думка порівняння. Роздивившись цю думку, промовте слово, яке щиро вітає чужу радість.